Америка: Весілля. Частина 2. Engagement party
Частина 1
Продовжу огляд про весілля у Сполучених Штатах. У цій частині розповіді буде про обов"язковий довесільний етап ENGAGEMENT PARTY(заручини). Це перехід молодих людей від статусу girlfrend та boyfrend до статусу fiancee та fiance.
Яка важлива подія передує заручинам? Звісно, пропозиція одружитись. У першій частині розповіді я описала коротко як відбувається зазвичай пропозиція про одруження. Нагадаю: як правило, це сюрприз для дівчини; частіше усього здійснюється в романтичному місці за романтичних обставин; зазвичай хлопець пропонуючи обручальну каблучку схиляється на коліно.
Проте, ці нібито шаблонні кроки, можуть бути реалізовані дуже по-різному. Все залежить від уміння хлопця організувати цю подію. Нерідко хлопцю допомагають його батьки. У наших молодих людей ця подія відбувалась під час відпочинкової поїздки до Мексики, яку оплатили батьки хлопця. Вже сама поїздка була великим сюрпризом, оскільки і він, і вона впродовж багатьох років не мали жодного відпочинку. Студенти у США, як правило, вчаться дуже інтенсивно. Звісно, йдеться про тих, хто освоює непрості спеціальності та відповідально ставиться до свого кар"єрного зростання.
Замість лекційних аудиторій і бібліотеки теплінь лагідної води та піску...
Замість стресів тестів заспокійлива буйна зелень і квіти...
Вже саме перебування студентів у цьому раю є чудовим дарунком.
Тут, нарешті стає можливою кава лише на двох.
То ж саме тут - найкращий час для пропозиції про одруження. І вона була саме отакою, як на цій сувенірній статуетці, подарованій пізніше нашим нареченим.
Коли студенти повернулись із Мексики, родичі хлопця запитали у нас: "А коли зробимо свято заручин?" Ми були заскочені. Знали, що в Україні відзначають пропозицію про одруження (там сватання, подача рушників, заручитни тощо), але не думали, що має бути щось подібне тут. Виявилось, і у цій молодій країні є весільні традиції. Домовились відзначити заручини у ресторані. Ця подія носить назву ENGAGEMENT PARTY і є однією із передвесільних.
Ресторан для святкування обрали у місті Бетлехем. Назва міста і справді пов"язана із біблійською історією про зірку. Тому зірка Бетлехему є символом міста (велетенська, видима здалеку, вона вже кілька десятиліть горить на одній із вершин гір і є популярним сувеніром, який везуть із міста туристи). Бетлехем - місто, в якого багата історія і немало гарних традицій.
У цьому місті багато магазинів, у яких можна купити прекрасні сувеніри на згадку про Бетлехем.
Нам подобається це містечко - його старовинні вулички, будинки, які дихають історією, люди, котрі як у кожному маленькому містечку, не такі галасливі та безличні як у великому місті...
Ми завжди любили там гуляти і спостерігати за чимось незвичайним, що є тільки тут. Наприклад, у магазинчику шоколаду (тут дуже популярні кафе-магазини, в яких виробляють домашній шоколад) можна покуштувати бейкон у шоколаді. То дійсто смачно! А особливо нам, адже бейкон нагадує нам наше славетне українське сало.
А ця лавочка завжди була улюбленою для нашого тата.
А ще у цьому місті, як наприклад у Нью-Йорку, є кінна поліція. При сучасних технічних засобах її необхідність відпадає, проте, люди так люблять коли усміхнені (а у США навіть поліцейські усміхнені і налаштовані на допомогу громадянам) браві поліцейські виїздять на конях, що самі вирішили створити громадські організації, які й утримують кінну поліцію.
Також у цьому місті проводиться багато різних фестивалів. Найзнаменитіший з них - кельтський. Люди згадують свою далеку батьківщину, одягають національний одяг (виявляється кожна спідницча і її узори є свідченням належності до певної групи), грає національна музика, відбувають різні змагання давніх кельтів. І, звісно, старе пиво. А пивоварень-барів у місті немало.
Ще однією цікавою щорічною подією міста є передріздв"яна ярмарка, на яку приїздять люди із сусідніх штатів. Вона відбувається у незвичному місці - закинутому колишньому сталеварному заводі. Місто Бетлехем колись було славетним містом сталеварів. Як використовується завод сьогодні? У ньому влаштовуються артвиставки, концерти, ярмарки. На фото внизу можна бачити як незвичайно виглядають його будівлі вночі. До кожної події він підсвічується інакше. Проте, невдовзі тут буде великий музей. Його збирається викупити Смессоніан. У США існує такий знаменитий Smithsonian Institution (іноді його називають коротко Smithsonian) - це група музеїв та дослідницьких центрів, які адмініструються урядом США. Заснована у 1846 році! Smithsonian носить назву його фундатора - британського вченого James Smithson. Він охоплює 19 музеїв, 21 бібліотеку, 9 дослідницьких центрів та ін. Щороку Smithsonian відвідують біля 30 мільйонів людей. Так що Бетлехем має усі шанси стати ще більш відомим містечком. На прикладі Бетлехему можна бачити, як колись депресивні міста (міста колишнього сталеварного виробництва занепали) знову можуть розквітнути.
І тепер про головне для нас про Бетлехем - саме тут знаходиться Лігай університет, в якому навчалися наші наречені. Сталевий король Ейса Пекер був відомий не лише тим, що розвивав сталеварну галузь та будував залізниці, але й тим, що вкладав великі кошти в розбудову освіти. Університет Лігай заснований ним. На фото внизу Ейса Пекер (це одне із панно про нього на стінах головного готелю міста "Бетлехем"). Вкладати гроші у хороші справи для людей - давня американська традиція. Дуже багаті люди вкладають гроші у великі справи (як то заснування університетів, допомога студентам тощо), маленькі - у маленькі (будівництво лавочок для відпочинку, садіння дерев та квітів).
Місто Бетлехем розташоване в долині між горами. А в горах знаходиться заснований Ейсою Пекерем університет Лігай. Йому належить територія двох гір. Це велике студентське місто з усім необхідним для навчаня, дослідницької роботи, побуту, дозвілля студентів. Своя поліція, медична допомога, спортивні поля та стадіон, кафе, парковки, будівлі різних братств тощо.
Символічні вхідні ворота-водоспад до університетського містечка.
Кам"яні старовинні будівлі університету оточені скверами, парками та просто лісом.
Я намагалась показати, що все, що стосувалось не лише весілля, але й передвесільних подій ми намагались робити таким чином, щоб воно не було безличним, безіменним, а мало значущий смисл як для батьків, так, і це найперше, для наречених. Саме тому я зупинилась у цьому огляді на проблемі вибору місця святкування заручин. Це не могло бути просто місцем для пиття і споживання їжі, то мало бути місцем пам"ятним, теплим для спогадів, близьким за стилем життя.
У Бетлехемі немало затишних ресторанчиків. Майже усі вони чимось незвичайні. Тут немає ресторанів холодно-помпезних. Натомість кожен із них унікальний - в одному ти можеш спостерігати як виганяють горілку і тут же замовити собі, інший славиться коктейлями, ще інший відкритий у приміщенні колишнього банку із дверима-кодами, ще один ховається у підвалі між книжкових полиць (колись у часи "сухого закону" напої ховали у "букстор")...
Ми ж обрали для вечірки ресторан ірландський. Саме у ньому було те, що так до вподоби і нареченим, і батькам. У цьому ресторані подають просту їжу (типу сільськoї, наприклад, грубо покраяний чорний, випечений у їхній печі, хліб та ламаний шмат сиру) та духмняний трав"яний чай у важкому металевому чайничку. До чаю - мед і молоко, як здавна звикли у селі. У скляній баночці з горохом, пшеницею чи ячменем - свічка. Це нам усім любо. Це більш справжнє і вагоме для обох родин і для наречених. Таким чином, після обговорень вибір було зроблено.
Зайти до ресторану можна через магазинчик ірландських виробів - тут старовинні мечі та розкішні кубки для вина, тут знамениті чоловічі спіднички зі шкіряними сумочками, вовняні светри ручної роботи, шапки та капелюшки із спеціальної транини, перстені та ланцюжки, посуд із національним розписом тощо. То не магазин (ду-у-у-же дорогий, як і має бути, коли в тих речах - історія народу), а магазин-музей.
Мені дуже сподобався такий капелюшок ручної роботи із пір"ям (я фанат капелюшків). Можна й приміряти. Купити? Він коштує сто доларів! Ресторан також не з дешевих (все, що більш природне дороге), але в магазині ціни дуже високі. Думаю, це виправдано. По-перше, тут продаються речі, які люди не купують для буденного користування, а як пам"ятні. По-друге, все національне, натуральне, ручної роботи, зроблене в одному екземплярі і має коштувати дорого. То повага до нації, народних традицій та людської праці. Нещодавно прочитала "N 2" Остапа Дроздова. Талановитий журналіст, якого раніше я почитувала "помер" для мене через здавалось би дрібничку - він (як багато хто з московитів) посміявся над українським вишиваним рушником. Я пригадала, як колись у Росії на "інтернаціональних" концертах, що були обов"язковими вкрапленнями наукових конференцій, українцям співали "Із сиром пироги" чи щось подібне, вказуючи на їх лише шароварне місце в культурі. І коли у Дроздова за його "суб"єктною журналістикою" виявила сховану об"єктивну зневагу до наших символів все це постало перед очима знову. Ірландський ресторан - то місце скарбів народу, якій уміє цінувати свою самобутність. Колись ірландці були у США славетними п"яницями і розбишаками. Але пройшов час і стали вони шанованими громадянами. Також американцями, які зуміли зберегти свої національні традиції.
Пройдемо до ресторану. Вечорами там грають ірландські музики: кілька поважного віку дядьків, кожен з яких володіє кількома музичними інструментами та співає народні пісні. І та музика ду-у-уже нагадує мелодії Буковини та Гуцульщини. Ірландські струнні інструменти звучать подібно нашим цимбалам. Те нам було до вподоби. Ресторан мав окрему кімнату, яку ми орендували для нашої вечірки.
Приміщення ресторану ми декорували відповідно нашого свята. Увесь декор мав підкреслити основну ідею свята - були герл- і бойфрендом, а стали нареченими. Про це були різні використовувані у декораціях написи.
Що власне фіксує у житті хлопця і дівчини engagement party? Яка ідея свята є головною? Нагадаю. До пропозиції про одруження хлопець і дівчина були boyfriend та girlfriend. Після пропозиції вони є fianсе та fiancee, тобто наречені. Цей перехід до іншого статусу і святкується на engagement party. Зміна статусу і є центральною ідеєю свята. Тому й головним фото на початку цього огляду є дві чашки із відповідними написами.
У Сполучених Штатах дуже часто він і вона залишаються у статусі бой- та герлфрендів до поважного віку, а то й усе життя. Нам спершу було дивно чути "мій бойфренд" чи "моя колишня герлфренд" від немолодих людей, які мають спільних дітей. Спершу було навіть якось ніякого чути це, здавалось ніби то не зовсім пристойно. Ми ж українці, та ще й совіцькі. Але життєві обставини у кожного складаються по-різному і, отже, по-різному оформляються стосунки дорослих. Діти ж залишаються при різних стосунках захищеними і оточеними піклучанням (свої, не свої і адаптовані).
Попри це, все ж люди радіють переходу до іншого статусу - статусу наречених. Кажуть: "Тепер ви не boyfriend та girlfriend, а fianсе!"
Усі родичі намагались щось зробити до цієї вечірки - одні готували декорації, інші пекли солодощі чи робили домашні цукерки (тут на святкових застіллях прийнято використовувати цукерки домашнього виготовлення)... Декорування приміщення було зроблено у стилі кантрі - прості підсвічники, пшениця у металевих цебриках, вітальні написи на "старих" дощечках тощо.
Ввечері, у неяскраво освітленій, і тим особливо затишній залі, пшеничка виглядала золотою. Живий вогонь і пшениця для нас, українців мала ще й особливе, символічне значення. Та й думаю хліб і тепло живого вогню є особливими для усякого народу, котрий не є безпам"ятним.
А ця річ пов"язана із моїм (маминим) словом-звертанням до неречених. До наречених зверталися із побажаннями батьки нареченої та нареченого.
Моє побажання - уміти бачити цінне і красиве в усьому, що є буденним сімейним життям. Синя Птиця не десь в позаобрії, вона поряд, лише треба уміти її бачити. Тому і зображено тут Синю Птицю щастя на хатинці для двох у саду весняних першоцвітів, а також Зірку, яка є поєднаннях символічної для обох бетлехемської біблійної зірки та української різдвяної звізди колядників. Таким чином, зійшлися дороги Бетлехему та Києва.
І ось усе готово! Вечоріє. Ми їдемо до ресторану. Проїзджаємо через парки університету Лігай: легкий сніжок на землі, у світлі ліхтарів пасеться сімейка оленів - все тішить. Святковий і водночас дещо тривожний настрій.
Ми готові до свята!
Хоч чи не найбільше хвилювань випало мамам наречених, але тепер - лише посмішки і свято! На цьому фото, наречений і наречена стоять біля своїх нових мам. А мами тішаться, що здобули нових дітей - доньку і сина.
Приходять гості. Це родичі, близькі друзі батьків та друзі наречених. Обов"язково ті, хто буде дружками та дружбами на весіллі. Загалом у ресторані 20-25 гостей.
Гості приходять із подарунками - чи то щось потрібне нареченим, чи то гроші. Епітайзери, гаряча їжа та десерти виставляються на окремому столі вздовж зали. Отже, гості беруть, що кому до вподоби та час-від-часу підходять до бару, який працює тут же. Кожен вибирає напій до смаку. Гості частуючись, спілкуються, жартують. П"ють мало. Не тільки тому, що усі за кермом (у США допускається водіння, якщо дотримане правило "одного дрінка") Просто тому, що немає того, що у нас: випиймо разом, тепер за того, тоді іншого ...і до нестями.
Незважаючи на, здавалось би, відсутність організуючих моментів вечірки (такими у нас є роль тамади, також тости, пісні, є традиція пити до когось конкретного, хто має передати це далі і тп), вона проходить досить злагоджено. Це відбувається, як на мій погляд, тому, що усі гості спілкуються так, щоб ніхто не залишався без уваги. Характерною для американських вечірок (і не тільки вечірок, але й усякого дозвілля та праці) є високий рівень самоорганізації.
Наречені час-від-часу підходять до тієї чи іншої групки гостей, спілкуються з ними, жартують, дякують за те, що відгукнулись на запрошення. До речі, спеціальні запрошення на цю вечірку виготовляються та розсилаються заздалегідь, не менше як за місяць-два.
Оплачується вечірка батьками наречених, які суму ділять за домовленістю. На фото - наречені із батьками.
Крім того, що описане свято є святом зміни статусу молодих, воно ще й має на меті ближче познайомити дві родини. Хтось із членів родин (частіше то мама чи тато) коротко розповідає про хлопця і дівчину - про характер, інтереси, жіттєві цілі тощо. Це допомагає родинам бачити у молодих те, що допоможе їм влитись у нові родинні традиції.
Після engagement party починається більш жорстке планування усього підготовчого до весілля періоду та самого весілля. Тепер зафіксовано, що намір молодих одружитись серйозний, родини познайомились - можна вибудовувати план подальший подій. До весілля вже трохи менше двох років! Враховуючи те, наскільки клопітною була організація цієї невеличкої вечірки, видається, що два роки не так уже й багато.
Гості роз"їзджаються. У подарунок кожен отримує спеціально для цієї вечірки виготовлене печиво із чудовим написом. А декороване печиво трояндами білого та коричневого кольору. Саме такими є кольори університету Лігай. Жодна деталь цієї вечірки не є випадковою.
Гості роз"їхались. А батьки і наречені? Нас чекає ще одна важлива справа. Ми їдемо на виставку весільних послуг. Там будуть демонструвати своє вміння музиканти, фотографи, виробники суконь, організатори церемоній, виробники весільних запрошень. Там пропонуватимуть оренду лімузинів, прекрасних приміщень для весілля, яхт чи ферм. Одним словом, весільний бізнес пропонує все. Прикидай лише вартість!
Після виставки (ми там обрали фотографа для весілля) - додому. Черговий обов"язковий (!) етап вечірки - огляд подарунків і подяки.
Традиційно огляд починається із зачитування листівки, висловлення подяки за побажання, розпаковування подарунка чи конверта із грішми. Все робиться не поспіхом, з увагою до дарунку кожного гостя. Зауважу, що навіть на дитячих іменинах ця частина свята обов"язково присутня. Лише подарунки відкриваються наступного дня (щоб інтерес малого іменникика до подарунків не вилився у нечемне ігнорування гостей) і дитина розсилає листівки-подяки кожному своєму гостеві.
Деякі подарунки дуже особливі. Наприклад, ця давня хустинка вінницької прабабусі нареченої для майбутньої "молодички".
Також низка перлів і до неї сережки унікального старого виробника подаровані відомою пластункою Славою Рубель, яка була другом сім"ї та любила дівчинку-наречену. На жаль, вона весілля не дочекалась. Дивиться з Неба.
Ось вони - наречені, які вирішили створити сім"ю.
І все це було у Бетлехемі, під її Зіркою.
Закінчуючи цей огляд про ENGAGEMENT PARTY, хочу зауважити:
Може хтось нарікатиме на те, що огляд вийшов довгий і обтяжений деталями, які не є, власне, про саму вечірку. Так зроблено мною свідомо. Бо інакше як би я могла відтворити дух тієї події? Як без нагадування про Бетлехем, університет, Ейсу Пекера, чи кельтський фестиваль я б могла обгрунтувати вибір Бетлехему для святкування та вибір "простого" ірландського ресторану? Лише я, мама, знаю, скільки любові до коней (а значить підтримка кінної поліції) має наречена. Лише я знаю скільки праці вкладав наречений у своє навчання в Лігай, навчаючись одночасно на двох (по-нашому) факультетах. А скільки разів ми проміряли ту дорогу до Бетлехему і студеньского кампусу, возячи студентам з дому борщі та вареники! А скільки разів ми допомагали організовувати в університеті щорічні інтернаціональні фестивалі, представлячи Україну! Скільки пиріжків продали на ярмарках (до речі із сиром йшли на розхват!) для збирання грошей на видання студентського літературного журналу, літредактором якого була наша наречена.... То було багато років важкої праці наречених та їх батьків, і то все було пов"язане із певним місцем, певними подіями, вподобаннями, радощами. Усім цим і було обумовлено не лише місце вечірки, але і її планування, список її гостей, прикрашання її декораціями, виступи батьків тощо.
ENGAGEMENT PARTY було підсумком способу життя багатьох років дружби двох студентів, було сплітанням спільного у традиціях двох родин - американської та української, було проявом уваги до усього того, що дороге нареченим і робить їх щасливими. Саме такою я бачу цю подію і американські традиції її проведення. Тому через неї я і сподіваюсь показати якісь конкретні сторони американського способу життя.
Дякую, що залишались із нами! До наступної зустрічі, у якій я продовжу розповідь про весільні традиції у США, а через них також про те, як тут люди живуть та що цінують.
Продовження - Bridal shower. Частина 3
Всі теми про весілля в Америці - тут